Суспільство  |  16.12.18  |  неділя
 

Які наслідки матиме Собор для українського православ'я?

Чи справді Собор, що пройшов у Києві 15 грудня, об'єднає українську церкву, або ж нас чекає черговий розкол? Спробуємо детально проаналізувати ситуацію з томосом та автокефалією.

15 грудня 2018 року - історичний день для українського православ'я. Більш того, таким він може стати і для світового християнства, оскільки проголошення української автокефальної церкви викликає безліч питань практично на кожному етапі свого становлення: від заснування УПЦ КП до Об'єднавчого Собору, а також може призвести до глобального розколу православ'я.

Але давайте по черзі.

Створення УПЦ КП

Після відомих подій 1991 року і смерті предстоятеля Російської православної церкви Пімена, постало питання про вибір нового Патріарха Всієї Русі. Відомий нам Філарет, який на той час був митрополитом Галицьким і Київським, мав досить-таки виправдані амбіції на те, щоб очолити Московський патріархат. Однак щось пішло не так, і Помісний собор Російської православної церкви прийняв рішення, згідно з яким патріархом став Алексій, що набрав у два рази більше голосів.

Однак Філарета теж не образили, в єпископаті його відразу ж призначили настоятелем Української православної церкви. На хвилі політичних потрясінь і становлення України як незалежної держави, Український єпископат подав прохання до РПЦ про автономію, на що їм відповіли згодою і перетворили екзархат в Українську православну церкву, яка була незалежна в управлінні. Предстоятелю було присуджено титул Митрополита. Тут якраз спливає перша хибна думка про те, що РПЦ годується українським парафіями та гроші йдуть напряму до Росії. Насправді Київська митрополія до цього дня має фінансову незалежність і всі виручені гроші залишаються в митрополії, тобто в Україні.

Через рік Філарет здружився з першим Президентом України Леонідом Кравчуком і став працювати відштовхуючись від гасла "Незалежній країні - незалежна церква". 1 листопада 1991 року архієреї УПЦ на чолі з Філаретом одноголосно ухвалюють рішення про повну незалежність (автокефалію) Української православної церкви. Але отримати її не так-то просто, адже за канонами необхідно спочатку отримати дозвіл материнської церкви, тобто Російської. За цим якраз і поїхали представники УПЦ на собор в РПЦ. Однак там справи пішли зовсім не так, як планувалося. Майже всі українські архієреї відкликали свої підписи і звинуватили Філарета в тому, що він чинить тиск на єпископів, нав'язуючи повну автокефалію. Було проведено розслідування і було прийнято рішення покарати Філарета і зобов'язати його дати обіцянку не балотуватися на пост митрополита Київського та подати у відставку, і йому довелося це прийняти. Проте, Філарет заручився підтримкою радикально налаштованих депутатів і особисто Президента Леоніда Кравчука і почав гнути свою лінію у себе на Батьківщині. Він заявив, що буде очолювати українську церкву до кінця своїх днів, оскільки він «даний Богом українському Православ'ю». У РПЦ закликали Філарета виконати дані обіцянки і зібрали в Харкові собор, на якому повинні були вирішити його долю, проте сам український ієрарх там не з'явився. На Соборі було прийнято рішення відлучити Філарета від церкви, придавши його анафемі і заборонивши брати участь в кліриці.

Але Філарета і це не зупинило. Він порахував, що рішення політичне, а значить незаконне і недійсне. Далі свою кар'єру ієрарх продовжив в неканонічній Українській православній церкві Київського патріархату, при цьому продовжуючи працювати із владою. Спочатку він був заступником патріарха Мстислава, а потім, після смерті останнього, заступником патріарха Володимира, який загинув за загадкових обставин і звільнив місце Філарету. Ну, наш герой, бувши людиною не бідною, в лихі часи зміг набрати своїх єпископів і за рахунок впливу отримати контроль над половиною парафій в Україні. При цьому, Вселенський патріархат та інші помісні церкви не визнавали українську церкву, яка нині вважається не канонічною.

Зняття анафеми

Зараз можна точно констатувати, що Філарет знову заручився партнерством з українською владою. Автокефальна церква стала частиною передвиборної кампанії Петра Порошенка, що посилило позиції УПЦ КП. Зовсім дивна історія становлення кістяка української церкви вилилася в не менш дивну риторику Вселенського патріарха. У 2018 році він зняв анафему з Філарета, яка колись була накладена РПЦ, посилаючись на своє право розглядати апеляції від ієрархів різних помісних церков. Таким чином, Філарета відновили й тепер його розглядали як "колишнього митрополита Київського", відновивши йому канонічний архієрейський сан, однак глави інших помісних церков продовжували тримати дистанцію з Філаретом і намагалися уникати церковних контактів із ним.

Об'єднавчий Собор

Оскільки УПЦ КП не визнається іншими помісними церквами як канонічна, дуже тонким є питання проведення Об'єднавчого Собору, який необхідно було підвести під канонічні стандарти. Одним з головних умов Варфоломія була участь на Соборі представників Московського патріархату, а якби на цьому соборі було обрано предстоятелем представника від УПЦ МП - це було б максимально зручно для Вселенського патріарха. Єдність була би досягнута. Однак вийшло зовсім не так, як гадалося. На вибори від них прийшло всього лише два архієреї, а кандидат від УПЦ МП Симеон, який був фаворитом Порошенка і Варфоломія, поступився представникам Київського патріархату. Більш того, у себе на раді УПЦ МП вирішили не йти на Собор та не визнавати автокефалію, а отже не виключено, що вони зовсім не визнають знаходження своїх представників на Соборі, і якщо потрібно, то і відлучать їх від церкви за недотримання розпоряджень. Главою помісної церкви став Єпіфаній - людина Філарета, яка за фактом теж не визнається канонічним ієрархом. Ситуація складна і неоднозначна. Теоретично, його можуть звести в канонічний сан за тиждень і визнати предстоятелем Української церкви, проте виникає іще ряд суперечностей, передбачених статутом.

Статут

Як би нам не говорили політики про те, що Україна нарешті отримає "незалежну" церкву, по факту ми просто переходимо під протекторат Константинополя і стаємо їхньою митрополією. 6-го січня очікується, що предстоятель Української автокефальної церкви отримає томос, а ось яким буде цей томос - знає тільки Вселенський патріарх. Звичайно, всі чекають, що це буде указ, який зробить Українську церкву одну з 16 незалежних патріархатів, однак навряд чи Константинополь просто так відпустить цей ласий шматок впливу, особливо коли у них у самих критично мало парафій.

Також не зрозуміло, яким чином будуть формуватися контакти з церквою Московського патріархату, адже згідно зі статутом, митрополитом Української автокефальної церкви є митрополит Київський, а митрополит Київський повинен бути обраний на Об'єднавчому Соборі. Отже, якщо Митрополит Київський Московського патріархату Онуфрій відмовився від участі в Соборі, називаючи його розкольницьким, то виходить, що за рішенням Собору його можна запросто відсторонити від посади і самого вважати розкольником, а також привласнити собі парафії УПЦ МП.

Ситуація дуже заплутана і навряд чи щось можна говорити однозначно, принаймні до тих пір, поки не буде отримано томос. Хоча в цілому, початок процесу покладено і складно напевно говорити про те, як це позначиться на світовому православ'ї. Сторони вже звинувачують один одного в розкольництві і категорично відмовляються йти на компроміс.

 
 

Популярні новини на інших новинних ресурсах