Суспільство  |  20.08.19  |  вівторок
 

20 серпня український письменник-шістдесятник Валерій Шевчук святкує 80-річчя

20 серпня, Валерію Шевчуку – українському письменнику-шістдесятнику, майстру психологічної і готичної прози, автору низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатору українського літературного бароко, - виповнюється 80 років.

Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи. У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Письменник є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман "На полі смиренному" (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16-19 століть "Пісні Купідона" (1984), "Літопис Самійла Величка" у журналі "Київ" 1986–1987 рр. та інше.

Валерій Шевчук народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення школи у 1956 роцi хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Вступити не вдалося, тому він повернувся додому. Працював підсобним робітником під час ремонту Житомирського сільськогосподарського інституту. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія "Григорій Сковорода – український мандрований філософ" і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, "встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя".

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: "Січ" (студія імені В. Чумака) і "Молодь", писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

У 1961 р. дебютував оповіданням "Настунька" про Т. Шевченка в збірнику "Вінок Кобзареві", що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія "Січ" видала стінну газету "Заспів", в якій було надруковано оповідання В. Шевчука "Щось хочеться"[1]. На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті "За радянські кадри". За газету "Заспів", де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю "С. Васильченко в Коростишівській семінарії" для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах "Вітчизна" та "Літературна Україна". Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна – "Вона чекає його, чекає" – була навіть пізніше екранізована.

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети "Молода гвардія". У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі "Україна", протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.

У 1966 р. закінчив повість "Середохрестя", в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи.

У 1967 р. вийшла книжка "Серед тижня". В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. він написав повість "Золота трава" і перший варіант повісті "Мор", до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка "Вечір святої осені", в якій було надруковано вісім нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати "для себе".

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання "Заслужений діяч польської культури", наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман "Три листки за вікном".

У 1999 р. був нагороджений "Орденом князя Ярослава Мудрого" V ст.

В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук "Визнання" (2001).

У 2007 році став почесним професором НаУКМА.

29 листопада 2011 року була започаткована у Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) – українська літературна премія, творча відзнака за найкращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік, вручається щороку в квітні на спеціальній урочистій церемонії в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету.

Нагороджений медаллю Івана Мазепи (2016).

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю "25 років незалежності України".

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2017) – за двокнижжя прози "Порослий кульбабами дворик".



Про це повідомляє ZIK

 
 

Популярні новини на інших новинних ресурсах