Політика  |  01.02.19  |  п'ятниця
 

Вибори-2019. Знайомство з кандидатами: Юрій Бойко

"Ваші новини" продовжує цикл ознайомлення з чільними кандидатами у Президенти 2019 року. У третьому випуску мова йтиме про кандидата від "Опозиційної платформи" Юрія Бойко.

Юність та швидке кар'єрне зростання

Народився Юрій Анатолійович на Донбасі, у місті Горлівка. У 1981 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут імені Менделєєва, а згодом отримав диплом інженера-економіста в Рубежанському філіалі Східноукраїнського університету.

Після цього почалася його бурхлива кар'єра. Спочатку він пройшов шлях від майстра до директора Рубежанського хімічного заводу "Зоря". У 1999-2001 роках став головою правління ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (ЛиНОС). Після цього - генеральним директором ДП «Укрвибухпром» і головою правління ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта ».

У лютому 2002-го року його було рекомендовано на посаду НАК «Нафтогаз України», де він працював аж до 2005-го року. Зі слів Юрія Бойка, тоді його провів на цю посаду колишній віце-прем'єр Олег Дубина, бо він мав із ним ділові стосунки.

У 2004-му році був відзначений званням "Герой України" "за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку паливно-енергетичного комплексу, багаторічну самовіддану працю"

Одружений. Має шестеро дітей: троє хлопчиків та три дівчинки.

Початок політичного шляху

У 2005-му році Юрій Бойко вступив в опозиційний блок "Не ТАК", головною рушійною силою якого були СДПУ під керівництвом Медведчука та Республіканська партія України. Блок було сформовано проти "помаранчевих" сил, а головним союзником виступала Партія Регіонів. На парламентських виборах 2006-го року Медведчук був впевнений у силах блоку та заявляв, що по всій Україні одних лише членів політсили було більше одного мільйона та безліч прихильників. Він вважав, що політсила легко зможе подолати бар'єр 3% та заручитися підтримкою регіоналів, проте не так сталося, як гадалося. На парламентських виборах 2006-го року блок зібрав 1% голосів - його підтримало 257 тисяч українців. Також Партія Регіонів вирішила надалі діяти самотужки, тому політичні амбіції блоку та Юрія Бойка провалилися.

Проте, уряд Януковича все ж таки вирішив взяти Бойка на посаду міністра палива та енергетики. У 2007-му році він уже поповнив ряди Партії Регіонів, та після цього пройшов за списками регіоналів до парламенту та став заступником голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу. У роки свого політичного піднесення Юрій Бойко був вельми значущою фігурою на українській політичній арені. Він завжди входив до рейтингу найвпливовіших людей України та постійно крутився на високих посадах, особливо коли до влади прийшов Віктор Янукович.

11 березня 2011 року Юрія Бойко знову було призначено на посаду Міністра палива та енергетики. Саме у цей рік Юрія Бойко було запідозрено у махінаціях та корупційних схемах, також відомими як "Вишки Бойка".

Вишки Бойка

Так звані "Вишки Бойка" журналісти називають справжнім символом корупційного нахабства режиму Януковича, адже за різними оцінками, на них було вкрадено до 300 мільйонів доларів. Як все починалося?

Вперше матеріал про тендер на газові вишки опублікувало видання "Дзеркало тижня". Згідно із журналістським розслідуванням, тендер на придбання "морської бурильної установки" виграла британська компанія HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP, яка, однак, викликає безліч питань. Існує багато фактів, які вказують на те, що це так звана "фірма-прокладка", яка була створена спеціально для цієї угоди. Журналісти звернули увагу, що компанія, яка торгує таким дорогим "товаром" майже не має згадувань у пошукових системах. Більш того, сайт компанії (на якому лише розміщено фото товарів під назвами "tovar1" та "tovar2" та їхня ціна) було розроблено українською дизайнерською фірмою та зареєстровано за два тижні до початку тендера на українському хостингу. Журналісти вже ґрунтовно зацікавилися питанням, однако вперлися в офшори на Віргінських островах.

Проте розслідування не зупинялося. Спеціалісти вивчили фотографію під назвою "tovar1" та спробували знайти збіги - і успіх. Такими ж самими вишками торгує сінгапурська компанія Keppel, яка і була виробником цього товару. Це підтверджує і сам Юрій Бойко, в ефірі на телебаченні він сказав, що вишки дійсно були куплені у Сінгапура. Відкритість Сінгапурського бізнесу дозволила отримати інформацію, яка надалі стане причиною великої кількості розслідувань.

Увага, справжня вартість "вишки Бойка", яка вказана на сайті Keppel, - 250 мільйонів доларів. Чому Україна купила цю бурову установку у явно підставної фірми за 400 мільйонів доларів, та хто стояв за цією угодою, збитки від якої склали 150 мільйонів доларів, належало розібратися прокуратурі.

Відзначимо, що сам Юрій Бойко пояснював журналістам це тим, що вишки були доукомплектовані, навівши приклад базової комплектації автомобіля та вдосконаленої, яка, звичайно ж, буде коштувати дорожче. Проте те, що накопала на нього преса, зокрема про "підставну" компанію та тендери, він не коментував.

Вважалося, що за цю покупку має нести відповідальність особисто міністр палива та енергетики Юрій Бойко, який повинен був контролювати всі процеси цієї угоди, однак Генпрокуратура вирішила, що організаторами цієї схеми були безпосередньо Янукович, глава Нацбанку Арбузов, Кацуба, Ясюк та інші персонажі. Сам Юрій Бойко по цій справі проходив свідком, проти нього взагалі не висувалося обвинувачень, тому що слідство нібито не має прямих доказів причетності міністра до цієї справи та що він отримав крадені кошти. У багатьох ЗМІ "Вишки Бойка" перетворилися на "Вишки Кацуби" або "Вишки Януковича-Арбузова", а відповідальність за корупційну схему загалом стали покладати на інших осіб, хоча деякі експерти наголошують, що саме Бойко мав ключову роль у цій справі, адже на той час він був головним у цій царині й деталі цієї угоди просто не могли пройти позаочі чинного міністра палива та енергетики.

Розкол "Опозиційного блоку"

У 2014-му році, після подій Євромайдану та розпаду Партії Регіонів, Юрій Бойко очолив партію "Опозиційний блок", яка за складом та ідеологією була прямим послідовником регіоналів. До складу партії входили такі персоналії як Вілкул, Новинський, Льовочкін тощо. Також до складу Опоблоку входила партія "За життя" під керівництвом Вадима Рабіновича. Згодом саме ця політсила стане каталізатором розколу в рядах Опоблоку.

У 2016-му році Вадим Рабінович приймає рішення про вихід партії з "Опозиційного блоку", тому що, на його думку, Опоблок вже не давав належного радикального спротиву владі. У складі його політсили була також вельми впливова особа - Євген Мураєв, який на той час був власником каналу "NewsOne". Два роки "За життя " працювала в такому режимі, допоки за справу не взявся Медведчук, який у 2018-му році не вступив у партію та не був призначений на посаду голови політради. Мураєв уже покинув партію та створив власну політсилу, проте Медведчук викупив канал "NewsOne" та "112". Лише за чотирі дні Рабінович оголосив, що має намір об'єднати опозицію та почав переговори з Юрієм Бойко, та уклав із ним угоду про створення "Опозиційної платформи - За життя".

Соратники Юрія Бойко обурилися цьому кроку та заявили, що він домовлявся від свого імені, а не від імені "Опоблоку", який не схвалює такі кроки по об'єднанню з Медведчуком та Рабіновичем. Юрія Бойко було виключено з партії "за зраду інтересів своїх виборців", але політик не здався. Він написав заяву в поліцію на свої соратників за "рейдерське захоплення партії". Борис Колесников, якого згодом обрали головою політради "Опоблока" у своєму інтерв'ю Анатолію Шарію заявив, що Бойко звернувся до влади, проти якої сам має боротися, щоб покарати своїх колег по партії. Також він вважає, що Бойко працює з чинною владою, адже майже всі провідні члени партії знаходяться під слідством, а його постійно запрошують на провладні телеканали та взагалі не чіпають правоохоронні органи. Таку думку можна зіставити з історією з вишками, яка закінчилась саме за таким, зазначеним вище, рішенням прокуратури.

Сам Юрій Бойко впевнений, що об'єднання з Медведчуком та Рабіновичем - це саме те, чого бажають виборці південного сходу, а тому його буде висунуто кандидатом у президенти на вибори-2019 від "Опозиційної платформи". Також він вважає, що "розкольниками" у цьому випадку скоріше виступають його колеги з "несправжнього "Опоблоку", які нібито працюють на владу.

Така полярність думок і призвела до того, що "Опозиційний блок" розколовся на дві частини. Перша - прихильники "Опозиційної платформи", яка підтримує Юрія Бойка, а друга - частина, яка контролюється олігархом Рінатом Ахметовим і висуне на вибори Олександра Вілкула. Цікаво, що юридично "ахметівське" крило "Опоблоку" є клоном канонічного "Опозиційного блоку", яке було зареєстроване ще у грудні цього року. Бойко вже подавав до суду за те, що вони повністю копіюють символіку та назву його партії. І нібито суд визнав незаконною реєстрацію цієї партії, однак Вілкул все одно має намір піти на вибори від цієї політсили. Утім, це вже зовсім інша історія.

Програма та позиція

На сайті ЦВК було опубліковано програму Юрія Бойко, у якій дійсно прописані конкретні речі, які він обіцяє змінити втілити за свого президентства. Зокрема, згідно з цією програмою, Україна матиме позаблоковий статус. Він наполягає на повному дотриманню Мінських угод та поновленню партнерських відносин з Росією й скасувати воєнні збори з громадян.

При цьому він та його партія наголошують, що проти сепаратизму та за територіальну цілісність України, але хочуть збільшити регіонам складову самоуправління.

Бойко гарантував громадянам невтручання у церковні справи та ввести кримінальну відповідальність за екстремізм.

Що стосується економіки, то кандидат планує її зростання на 5-7% шляхом підтримки національного виробника, стимуляції повернення трудових мігрантів та збільшення кількості видобутку вугілля та газу.

Цікавість викликає соціальні обіцянки Бойка, на яких завжди грає "Опозиційний блок". Він обіцяє зниження комунальних тарифів, збільшити мінімальні доходи громадян вище прожиткового мінімуму, який також буде збільшено.

Окрім цього кандидат обіцяє погасити борги працівникам держпідприємств (до речі цим партія активно займається у Верховній Раді), а також змінити мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію до 15-ти років і провести регіональні референдуми щодо мораторію на продаж землі. 

Також політик має намір скасувати чинну медичну реформу.

Деяким українським політикам програма Юрія Бойка здається проросійською. Радикал Олег Ляшко навіть одного разу публічно звинуватив його у тому, що він їдить до Москви, на що політик поліз битися. 

Майно та доходи

Юрій Бойко - людина не бідна, хоча якщо поглянути на його декларацію, то всі основні доходи записані на дружину політика, а на нього самого записано дві юридичні особи, які забезпечують йому доходи не більше півмільйона гривень на рік. На дружину ж записані такі активи як ТОВ "Столична нерухомість", "Група ПОЛІПЛАСТИК", ПАТ "БАНК КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", ПАТ "УКРСОЦБАНК", та інші загальним доходом понад сім мільйонів. Грошові вклади також у переважній більшості записані на дружину. Майже така ж сама ситуація і з нерухомістю.

Шанси на виборах

І хоча об'єднання Юрія Бойка із Рабіновичем мала бути об'єднанням усієї Південно-східної опозиції, по факту з цього нічого не вийшло. По-перше, розкол "Опозиційного блоку" створив не тільки погану репутацію політику, а й ще одного гідного конкурента в особі Олександра Вілкула. Також на фронті є третій кандидат, який працює на той самий електорат. Мова йде про Євгена Мураєва, який відколовся від партії "За життя" ще у листопаді минулого року та який також має свої 3.2 відсотка рейтингу - такі необхідні відсотки для Юрія Бойка.

Наразі кандидат займає п'яту позицію у попередньому рейтингу президента, його готові підтримати 5.5% виборців. Найбільшою підтримкою політик користується серед жителів Донбасу, Сходу на Півдня (12%, 9%, 8% відповідно), а найменшою на Галичині, де за нього взагалі не збираються голосувати.

В антирейтингу політик займає своє п'яте місце - 20% українців в одному разі не проголосують за Юрія Бойка. Якщо кандидат вийде до другого туру із Петром Порошенком, то він виграє із результатом 20 проти 17-ти відсотків, але якщо із Юлією Тимошенко, то програє аж на 13 відсотків.

Вже насупного тижня очікуйте огляд нового кандидата. Цього разу під приціл потрапить екс-Прем'єр-міністр, глава "Батьківщини" - Юлія Тимошенко. 

 
 

Популярні новини на інших новинних ресурсах