Культурне життя  |  23.05.13  |  четвер
 

У Каннах представили українське кіно

Будь-який великий міжнародний кінофестиваль живе подвійним життям: одне парадне – конкурс і численні паралельні програми, зірки і натовп їхніх шанувальників; інше – приховане…

Це друге життя є здебільшого непримітним для публіки, але воно не менш (а, може, й більш) важливе, ніж перше. Це - кіноринок. Всім відомо, що кіно - це зокрема й комерція. Кінематограф розважального спрямування рано чи пізно успішно засвоює найрадикальніші творчі експерименти кінематографа артхауcного. Фестивалі власне й існують для того, щоб збалансувати і зробити цей процес ефективним. При цьому участь у роботі кіноринку (хоч це й звучить парадоксально) не завжди має на меті виключно комерційні цілі.

Так і на одному з майданчиків Каннського фестивалю, що отримав назву "Міжнародне містечко", крім ділових переговорів, відбувається також знайомство з різними національними кінематографіями. Український павільйон відкритий тут уже вшосте. Кульмінаційними подіями його роботи є презентації, на яких закордонні професіонали - продюсери, дистриб'ютори, кінокритики - можуть дізнатися про те, що відбувається у нашому кіно.

Такі зустрічі пройшли в Каннах уже двічі. 18 травня з першою порцією українських проектів ознайомилися численні іноземні журналісти і кінематографісти. Першими свій проект - повнометражну стрічку "Толока" - представили режисер Михайло Іллєнко та продюсер Пилип Іллєнко. Потім до мікрофона вийшов продюсер Володимир Філіппов, який розповів про цілу низку ігрових фільмів, що перебувають на стадії підготовки: "Таразі. Прощання з пустелею", який реалізує Тарас Денисенко до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, "Купідон" Валерія Жереги, "Сашко" Олександра Кирієнка і "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка. Останній може бути певним, що їздив до Канн недаремно: продюсерам його картини, дія якої частково розгортається в Італії, вже вдалося знайти італійських партнерів.

Велику кількість проектів представила і компанія "Директорія кіно". З-поміж них передусім слід відзначити новий фільм Ігоря Подольчака "Доміно" та повнометражний дебют Марини Вроди, що отримала "Золоту пальмову гілку" за короткометражку "Крос". Її нова стрічка "Степове" завдяки зусиллям продюсерів, які опиралися на міждержавний договір між Францією і Україною про спільне виробництво фільмів, також стане копродукцією.

Чималий інтерес присутніх викликав і повнометражний дебют Руслана Батицького "Гроза". Попередню стрічку цього режисера "Уроки української" включили до програми "Шорт Філм Корнер". До слова, в ній представлені ще 11 українських короткометражок, але до Канн зі зрозумілих фінансових причин добралися далеко не всі їхні автори. А перебування на заходах такого масштабу - важлива складова формування нового покоління вітчизняних кінематографістів.

На другій презентації 21 травня були представлені переважно повнометражні стрічки, виробництво яких повинні закінчити вже цього року. На тлі таких потенційно сильних фільмів, як "Брати" Вікторії Трофіменко, "Зелена кофта" Володимира Тихого, "Люби мене" Марини Горбач і "Поводир" Олеся Саніна з потужною операторською роботою Сергія Михальчука, непорозумінням виглядала єдина завершена стрічка - "Легка, як пір'їнка" Андрія Рожена, що більше схожа на довжелезний рекламний кліп, знятий для залучення в українські вузи африканських студентів. Утім, слід гадати, що позитивні враження гостей від інших фільмів, представлених на Каннському кіноринку в українському павільйоні, виправили цю помилку.

 
 

Популярні новини на інших новинних ресурсах